Готуємося до ЗНО



При цьому інформуємо, що опубліковано накази
Міністерства освіти і науки України:

ЗНО, чи як написати твір на задану тему

Скласти висловлювання на задану тему – одне з найважливіших завдань ЗНО. Щоб зробити це переконливо, логічно й доказово, слід насамперед правильно зрозуміти тему, осмислити усі можливі її аспекти й відповісти собі на запитання: що саме я маю довести. Відтак можна розпочинати написання тексту. Спочатку – теза, тобто кілька речень, які формулюють відповідь на запитання, що міститься у темі, або думка щодо твердження, якщо тема сформульована не як питання. Чи потрібен при цьому вступ? Формулювання тези може бути таким, шо окремий вступ не потрібен, якщо він міститься у тезі. Теза може виглядати і як твердження, і як заперечення або містити риторичне запитання. Все залежить від того, як саме ви вирішили будувати логіку висловлювання. Наступною частиною має бути аргументація. Що ж є аргументами у висловлюванні? По-перше, опора на власний досвід або життєві спостереження (одна з обов’язкових вимот). По-друге, посилання на те, як розкрито цю гему в літературі. Ця частина висловлювання може містити цитати або міркування щодо теми літературного твору, йото героїв, окремих епізодів, які доводять вашу думку. При цьому називати літературне ім’я автора і назву тексту обов’язково. Таким чином, ваше висловлювання не тільки буде переконливим, але й демонструватиме ерудицію, обізнаність із творами української літератури та культури.
Отож аргументи вичерпані, і залишається зробити висновок, що випливає з наведених доказів. Щоб точніше сформулювати висновок, ще раз поверніться до назви теми і прочитайте її, перевіряючи себе, чи правильно ви зрозуміли її, чи Логічні наведені аргументи на доказ вашої думки.
Вимоги щодо структури й логічності наведено. Але це не все. Відомо, як важливо дотримуватися ознак стилю, який ви обрали. Як правило, це художній або публіцистичний стиль, що допускає емоційно забарвлену лексику, використання фразеологізмів та інших засобів образності мовлення, синтаксичні особливості названих стилів, зокрема інверсію, риторичне запитання тощо. Не слід забувати, що лексика має бути витримана в межах стилю, треба запобігати невиправданому вживанню розмовної лексики, як і офіційно-ділової.
Конструюючи речення, необхідно зважати на. розділові знаки. Краще складати речення такі, у правильності якля ви впевнені. Обсяг тексту має не перевищувати
250 слів, але текст обсягом менше 100 слів не буде оцінено екзаменаторами. За типом текст має бути переважно текстом-роздумом (у порівнянні з описом та розповіддю], оскільки мета висловлювання -довесги свою думку, спираючись на низку аргументів, які учень наводить на доказ того чи іншого твердження. Але роздум буває не тільки на доказ, але й ка спростування твердження, текст-роз-дум з прямими доказами й висновками, з доказами від протилежного. Головне, щоб не було порожніх фраз без доказів, бататослів’я, відходу від теми, Міркуючи про причини та наслідки подій, фактів, спостережень, можна побудувати висловлювання логічно, послідовно, переконливо і зробити доречні висновки, елементи ж опису та розповіді слід підпоряпкупати роздуму і темі висловлювання. Пропонуємо перелік можливих тем морально-етичного та громадського змісту, а також зразки зв’язних висловлювань. 

Дієприслівниковий зворот

Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим зворотом. У реченні зворот завжди виступає обставиною і є одним членом речення: Не знаючи броду, не лізь у воду.

На письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою незалежно від його місця в реченні: Вони стали на поріг, шукаючи очима дівчину. Шукаючи очима дівчину, вони стали на поріг. Вони, шукаючи очима дівчину, стали на поріг. Якщо два чи більше дієприслівникових звороти стоять поряд, вони є однорідними обставинами, між ними ставимо кому. Кому не ставимо, якщо дієприслівникові звороти з’єднані неповторюваним сполучником: Крутячи старий коловорот і в криницю нахиливши лиця, опускали цинкове відро. Дієприслівникові звороти-фразеологізми, які стоять після дієслів, комами не виділяють: Сидіти склавши руки. Якщо виражений фразеологізмом дієприслівниковий зворот стоїть перед дієсловом-присудком, його виділяють комою:Склавши руки, сидіти.
Одиничний дієприслівник не виділяють комами, якщо він стоїть після дієслова-присудка і має значення обставини способу дії: Ідуть співаючи дівчата.Виділяють комою одиничний дієприслівник, якщо він означає додаткову дію до дієслова-присудка: Буйний вітер замовк, пролетівши.
Дієприкметниковий зворот
Дієприкметник із залежними словами становить дієприкметниковий зворот: Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав. (П. Панч.)
У реченні дієприкметниковий зворот виступає означенням.
Х – означуване слово (ОС), ДПК зв. – дієприкметниковий зворот; ДПК – одиничний дієприкметник.
1. Х, ДПК зв.: Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав.
ДПК зв. Х: Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.
2.Завжди відокремлюються означення, виражені ДПК зворотом, якщо вони:
а) відірвані від ОС іншими словами: Вітром збите, котиться вересневе листя.;
б) мають додаткове обставинне значення: Покинута людьми на довгі дні, дорога помирає в бур’яні.;
в) відносяться до особового займенника (я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони): Не чуючи, перебирала ти пожовклі клавіші, задумана й тривожна…
ДПК не відокремлюється:
1. …………… Х.
2. У реченні є присудком: Вечір був м’який, теплий, густо настояний на степових пахощах.
Дієприкметникові звороти часто можна замінити реченнями із займенником який або що: Дай мені книжку, прочитану тобою. – Дай мені книжку, яку ти прочитав.

Прислівник

Правопис прислівників
Н і НН у прислівниках
У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було в прикметниках і дієприкметниках, від яких вони утворені:впевнений — впевнено, багряний — багряно, гуманний — гуманно, незрівнянний —- незрівнянно, сумлінний — сумлінно.
З двома літерами н пишуться прислівники спросоння, попідвіконню, попідтинню, зрання.
НЕ і НІ з прислівниками
Не з прислівниками пишеться разом, якщо:
— слово без не не вживається: нестямно, незворушно, незабаром, ненароком;
— слово з не утворює одне поняття, що може бути виражене іншим словом: невисоко — низько, недалеко — близько.
Не з прислівниками пишеться окремо, якщо:
— прислівник у реченні виступає присудком: Було вже нерано;
— у реченні з протиставленням: Летіти не високо, а низько.
Ні з прислівниками пишеться разом: ніскільки, ніколи, ніяк.
Окремо ні пишеться тоді, коли повторюється (ні високо ні низько, ні холодно ні жарко), а також у фразеологізмах (ні туди ні сюди, ні так ні сяк).
Написання прислівників разом, окремо й через дефіс
Разом пишуться:
а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще;
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними у значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, дозавтра, назавтра, на потім (не відкладайте цього дозавтра, назавтра, на потім); за багато, на багато (nop.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.
б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам’ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні,
врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг,навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надмірі, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам’ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир;
в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп’яну;
г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу;
ґ) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. у ролі додатків;
д) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, впродовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба;
є) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;
є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітелень; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под.
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.: Він повернув убік (куди?) і Ударив у бік (у що?). Спочатку (коли?) це не було ясно й 3 початку (чого?) розмови вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай вірш напам’ять (як?) На пам’ять (на що?) він подарував мені книжку.
Окремо пишуться:
а) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зазвичай зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду,
до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за годину, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але на весні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно,
на віку, на гаму з, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на. сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба;
б) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка —числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу;
в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й наступного іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.;
г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому;
ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверотощо.
Через дефіс пишуться:
а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому, -ему(-єму) або -(к) и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині;
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.
б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє тощо;
в) неозначені складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десъ-mo, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь;
г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде; десь-інколи, сяк-так і т; ін.;
ґ) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.
И та І в кінці прислівників
Літери и та і в кінці прислівників пишуться відповідно до правильної вимови: и — після літер, що позначають тверді приголосні (догори, щосуботи), і — після літер, що позначають м’які та пом’якшені звуки (навесні, вгорі).
Завжди пишемо и:
— після букв г, к, х: навкруги, навшпиньки, верхи;
— у кінці слів із префіксом по-: по-лисячи, по-німецьки.

Прийменник

Правопис прийменників
Похідні прийменники пишуться разом, окремо й через дефіс.
Разом пишуться:
а) складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо;
б) складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.
Через дефіс пишуться складні прийменники
з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.
Окремо пишуться прийменникові сполуки: у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.
Зразок розбору прийменника
1. Стоять дерева в пригорщах долин (Л. Костенко).
2. В — прийменник.
3. Непохідний.
4. Ужито з місцевим відмінком.
5. Вказує на місце
ЧАСТКИ
Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ін.).
А. Словотворчі частки пишуться разом, окремо або через дефіс.
1. Разом пишуться:
а) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу):абищо, абияк, аніскільки, анітрохи, анічогісінько, аніяк, дедалі, деколи, декотрий, дещиця, дещо, чималенький, чимало, щовечора, щогодини, щоденник, щодня, щодоби, щодуху, щонайкращий, щоправда, щоразу, щосили, якби, якнайшвидше, якомога, якщо та ін.
б) Частки би (б), то, що в складі сполучників: щоб, якби, немовбито, нібито, абощо, і частка же (ж) у складі стверджувальних часток авжеж, атож .
в) Частка -ся (-сь) у зворотних дієсловах: будується, наївся (наївсь).
г) Частка -сь у складі займенників і прислівників: котрийсь, котрась, котресь, якийсь, якась , якесь; десь, колись, хтось, щось.
д) Частка не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) в значенні префікса, тобто коли слово без цієї частки не вживається: невільник, негода, недуга, нежить, немовля, ненависть, неук; невгасимий, незліченний, невпинний, невсипущий, негайний, ненависний, ненастанний, непохитний, нестямний; невдовзі, невинно, невпинно, незабаром, непорушно, несамовито, несказанно.
З дієсловами не пишеться завжди окремо, крім тих, що без не не вживаються: неволити, незчутися, ненавидіти, нестямитися, і тих, яким частка не надає нового значення: нездужати (хворіти), непокоїтися(хвилюватися), неславити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частка не може писатися й окремо: не здужати (не змогти), не славити (не прославляти).
е) Частка не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах у неповній мірі: недобачати, недовиконувати, недодержати, недоїдати, недоказувати, недолюблювати, недооцінювати, недоплатити, недочувати; недовиконаний, недодержаний, недозрілий, недоказаний, недооцінений, недописаний, недорослий, недочутий; недобиток, недоїдок, недокрів’я, недолік, недоліток, недорід, недостача, недосяжність, недотепа, недоторканність, недоук. Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, вона пишеться з таким дієсловом окремо: він недочував, але: Він не дочув моїх слів.
є) Частка не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з неозначають одне поняття: невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недарма, недурно, нехотя, а також незважаючи на …, невважаючи на …, немов, неначе.
Примітка. Частка не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять: далеко, зовсім, аж ніяк: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;
ж) Частка не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакінчена праця, нез’ясовані питання, нержавіюча сталь, неспростовані факти.
з) Частка ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від дальшого займенника прийменником, і з прислівниками: ніхто (нікого), нічий (нічиїм), ніщо (нічого), ніякий (ніякому); ніде й ніде, нізащо, нізвідки, нізвідкіля, ніколи й ніколи, нінащо, ніскільки, нітрохи, ніяк.


2. Окремо пишуться:
а) Частка що в сполуках дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.
б) Частка то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.
в) Частка не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання. Але: Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи.
г) Частка не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: не може не бачити, не підходячи ближче, не поспішаючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито.
д) Частка не з прикметниками у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним словом: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).
Примітка. Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе є (був, була тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує смисл, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).
е) Частка не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист.
є) Частка не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’ятий; не ти, не цей, не інші; не інакше, не так; не при…, не на…; не то… не то; також не раз.
ж) Частка не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, які пишемо через дефіс: не дуже, не зовсім, не цілком; не від того, не досить, не можна, не треба; розмовляють не по-нашому.
з) Частка ні, вживана для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту: ні живий ні мертвий, ні кроку далі, ні на макове зерно, ні пава ні ґава, ні риба ні м’ясо, ні се ні те, ні сюди ні туди, ні так ні сяк.
и) Частка ні, вживана як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба.
і) Частка ні в складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділяється від займенників прийменником: ні в кого, ні до кого, ні з ким, ні до чого, ні за що й ні на що (з різними значеннями), ні на якому.
3. Через дефіс пишуться:
а) Частки бо, но, от, то, таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди-бо; давай-но; тільки-но; так-от, як-от; отакий-то, стільки-то, тим-то, якось-то; важкий-таки, все-таки, дістав-таки, так-таки.
Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: скільки ж то (написано), чим би то (втішити).
Примітка 2. Частка таки пишеться окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.
б) Компоненти будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна- й под. у складі займенників і прислівників .
в) Частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах: не-Європа, але в загальних — разом:нелюдина, неістота.
Б. Формотворчі частки пишуться окремо від інших слів, зокрема:
а) Частки хай, нехай, за допомогою яких утворюються форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе мир між народами! Нехай міцніють дружні відносини між країнами!
б) Частка би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслова: зайшов би, пішла б.
В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:
а) Частка же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений.
б) Частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?
Пройдіть веб- квест за романом П. Куліша "Чорна Рада"https://sites.google.com/site/storinkamiistoiie/%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D1%96

Вебквест за повістю "Тарас Бульба"Тарас Бульба

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)